Я не прислужував ніколи і нікому

В Ісковецькій сільській бібліотеці пройшла літературна година " Я не прислужував ніколи і нікому" присвячена 87- річниці  з дня народження В. Симоненка.

     Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.

    1952 р. закінчив середню школу в селі Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці Людмилі Півторадня.

      Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче. Перша збірка Симоненка «Тиша і грім», була впливом серця чистого і довірливого юнака. Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.

    Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ.

     Улітку 1962р. міліціонери заарестовали та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.

Восени починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон»

     На початку вересня ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.

    Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років.

    З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: — «Земне тяжіння», збірку новел «Вино з троянд», «Поезії»,«Лебеді материнства».