"Життєвий та творчий шлях Павла Тичини".

130 років від дня народження

 Він був простий і незвичайний, скромний і делікатний у поводженні з людьми. Дуже ввічливий і лагідний у розмові. Про нього можна сказати: найніжніший лірик. І це правда. Про нього можна сказати: поет з громовим голосом, один з найбільших революційних співців ХХ століття. І це теж правда, бо і в цьому – єство його поезії. Його ми називаємо: поет-філософ. І це теж правда.

   Тичина посідає почесне місце серед титанів українського красного письменства.
   Його поезія – це дальший могутній крок вітчизняної та світової поезії як в ідейному, так і в художньому плані.
Про творчість Тичини захоплено пишуть французи й англійці, поляки й чехи, болгари й американці, його поетичні відкриття аналізують найвидатніші літературознавці, його твори видаються багатьма мовами світу.
 Ліричний герой П.Тичини прагне відчути всі барви і тони навколишнього світу, він щасливий відчуттям зв’язку з природою, музикою: “Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонці намріяла, душа причастилася кротостітрав”.
   Ніжність, замріяність героя Тичини, його залюбленість у красу людини, гармонійність природи водночас наснажені передчуттям соціальних змін, які повинні привести й до національного визволення рідного народу.
   Народився Павло Григорович Тичина 23 січня 1891 року в селі Пісках на Чернігівщині.  Батько його, Григорій Тимофійович, був сільським дяком та вчителем школи грамоти. Мати, Марія Василівна була ніжна і любляча жінка. У родині було дев’ятеро дітей. Дев’ятирічного хлопчика, що мав гарний голос, віддали в хор при одному з чернігівських монастирів, де малих співаків сяк-так годували, одягали і давали їм притулок. За це діти співали під час церковних відправ у монастирі.

За своє життя письменник написав багато віршів, поем, нарисів, оповідань.

 

"Соборність України: історія, сучасність, перспективи"

22 січня 1919 року Акт злуки започаткував у новітній історії нашої країни шлях українського народу до об'єднання земель і регіонів у єдину соборну державу. Того дня в Києві, на Софійській площі, відбулися урочисті збори, на яких був проголошений зазначений документ державної ваги, засвідчений Універсалом про об'єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину Українську державу.

     Спільними зусиллями легше домагатися мети. Пам'ятаючи цю народну мудрість, у січні 1919 року патріотично налаштовані громадяни взялися за руки і утворили "живий ланцюг" як символ єднання великого українського народу в одній непорушній державі. В 1990 році вже наші сучасники повторили цей промовистий акт рукостискання між Лівобережною та Правобережною Україною, вітаючи нову добу в національній історії як початок Українського відродження.

   Нині ми відзначаємо вже 102-річницю Акта Злуки, тож сподіватимемося, що соборна держава Україна, наш працелюбний і мирний народ з непереборним почуттям єдиної родини житиме у спокої, стабільності і процвітанні.

  В Ісковецькій сльській бібліотеці можна ознайомитись з викладкою літератури "Соборність українського народу".

- Значення «Акта Злуки» виходить далеко за межі політичного і навіть історичного виміру. У ньому сконцентровано могутній національний, моральний і духовний зміст. Попри століття неволі й розділеності між ворогуючими імперіями, українці проявили свою життєву силу й довели світові, що ніхто й ніщо не може упокорити єдиний народ, який прагне свободи й заможного життя у власній державі.

"З невідомості до визнання"

18 січня виповнюється 50 років поету, прозаїку, журналісту Міщенку Олександру Михайловичу. 

   Народився поет в м. Лубни Полтавської обл.

  Закінчив Полтавський обласний вечірній університет журналістики. Працював на заводі “Комунар”, у літературно-мистецькій газеті “Акорд”, був позаштатним кореспондентом обласної газети “Молодіжна газета”. Пройшов шлях від кореспондента міськрайонної громадсько-політичної газети “Лубенщина” до редактора відділу сільського життя.

Друкувався в газетах “Літературна Україна”, “Літературна Полтавщина”, “Лубенщина”, “Вісник”, у журналах “Журавлик”, “Бахмутський шлях”, “Січеслав”.  Заснував і видавав перший у Лубнах літературний часопис “Дюжина”.

У творчому доробку Олександра Михайловича віршовані казки для дітей, поезії, п’єси, п’ять романів, низка оповідань, новел.

Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України, Полтавської спілки літераторів. З 2003 очолює літературне об’єднання ім. О. Донченка в Лубнах.

Автор збірок поезій – “Екологія душі” , “Полудень”, прози – “Жінка з планети Гріх”, “Попереду хвилі”. Окремими книгами вийшли повість “Картопляний жук”, збірка інтимної лірики “Мальва Розпашна”, книга для дітей “Трояндовий витязь”, повість “Узбіччя”, повість для дітей “Літні пригоди Богданчика Коць-Василашка у Веселашках”.

Співавтор колективних збірок: “Посульська муза”, “Відлуння Василевого Різдва”, “Віршограй”, “Дзвінке перо Посулля”. На громадських засадах редагує й видає обласну літературний бюлетень літоб’єднання ім. О. Донченка “Ліра”.

    У збірках поезії О. Міщенко трепетно і лірично відкривається світ людських почуттів: кохання до жінок, любові до природи, переживання за долю України. У дитячих творах цікаво розповідається про сучасне людське суспільство , у доступній формі подаються знання з історіїї. Захоплююче розповідається про древні народні звичаї і традиції що сягають глибини віків і подекуди збереглися ще й досі. Книги вчать добру і людяності, любові до природи і навколишньго світу. 

   З нагоди ювілею в Ісковецькій сільській бібліотеці оформлена книжкова викладка книг "Життя у слові". Користувачі бібліотеки мають змогу переглянути  матеріали про життя і творчість поета. 

 В Ісковецьку сільську бібліотеку з Різдвяною  колядкою завітав народний фольклорний ансамбль "Горлиця".