До 150-тої річниці від дня народження українського письменника, майстра експресіоністичної новели, громадського діяча та політика. До вашої уваги літературний хронограф "Василь Стефаник в житті і література".

    Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Батько В. Стефаника був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту.

   Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці у 1890 р.

    В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. Університет покинув, бо медицина його не цікавила.

    У 1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник». Свої новели писав  російською, польською та чеською мовами.

    У 1899 у Чернівцях, з’явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка”.

1900 року у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест».

У 1903 В.Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М.Старицьким, П. Мирним. Також був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.

    26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.

   Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918. Він захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини. В перший період творчості написав збірки новел "Синя книжечка", "Камінний хрест", "Дорога", "Моє слово" та інші. У творах письменника немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі. Тому його твори побудовані на монологах та діалогах. Він прагнув, щоб кожне слово у його новелах звучало, як згусток людського болю, повноголосо. Його твори глибоколіричні, що порівнює їх із народною піснею.

   7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом письменника.

Наслідки тоталітарного режиму

 16 травня в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій та 83-ті роковини Великого терору - масових політичних репресій 1937-1938 рр. Це День пам’яті і скорботи про тих, хто загинув або постраждав в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму. Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.
   З метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України бібліотекар Сіра В. М. провела історичну розвідку «Наслідки тоталітарного режиму». Присутні на заході дізналися  про одну з чорних сторінок нашої історії «Великий терор» – масштабну кампанію масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. та сумну статистику смерті під час політичних репресій.
   Також бібліотекар наголосила день пам'яті жертв політичних репресій започаткований для гідного вшанування гіркої долі тих людей, які були непотрібними для радянської системи, а також привернення уваги суспільства до трагічних сторінок України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології. 

 Заради відродження національної пам'яті та утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства потрібно вшанувати пам'ять репресованих українців та передати історію про їх біль наступним поколінням українців.