"Поет правди і свободи"

 Василь Андрійович Симоненко (1935–1963) — видатний український поет, журналіст, правозахисник, представник покоління шістдесятників. Його творчість є символом любові до України, боротьби за свободу і гідність людини, а сам він залишив значний слід у літературі та громадському житті України.

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району Полтавської області в селянській родині. Батько покинув сім’ю ще до народження хлопця, тому його виховувала мати, Ганна Федорівна, разом із дідусем. Складні матеріальні умови не зламали Василя, а навпаки — загартували його характер і сприяли формуванню його світогляду.

Симоненко навчався у школі в сусідньому селі Тарандинці, яку закінчив із золотою медаллю. У 1952 році вступив на факультет журналістики Київського університету, де проявив себе як старанний і талановитий студент.

Після завершення університету в 1957 році працював журналістом у газетах "Черкаська правда", "Молодь Черкащини", "Літературна Україна". Ця робота дозволила йому бути ближчим до людей, дізнаватися про їхні проблеми й перейматися їхнім життям.

Симоненко почав писати ще в студентські роки, але найважливіші його твори з’явилися у 1960-х роках.

Основні теми його творчості були любов до України її історію та культуру, боротьба за людську гідність і свободу.

Засудження тоталітарного режиму та глибокі роздуми про сенс життя і людську природу.

У 1962 році побачила світ його єдина прижиттєва збірка поезій "Тиша і грім".

Посмертно були видані: "Земне тяжіння", "Лебеді материнства", "Поезії".

Найвідоміші вірші:

"Лебеді материнства" — гімн материнській любові та вірності Батьківщині.

"Ти знаєш, що ти — людина?" — утвердження унікальності кожної особистості.

"Де зараз ви, кати мого народу?" — гостре засудження гнобителів.

Симоненко був одним із провідних представників шістдесятників — покоління митців, які відкрито виступали проти радянської системи.

Він разом із однодумцями брав участь у викритті місць масових поховань жертв сталінських репресій у Биківні, в селі Буча та інших місцях.

Його активна громадянська позиція та непримиренність до несправедливості викликали переслідування з боку радянської влади.

У 1962 році Симоненка жорстоко побили співробітники міліції. У грудні 1963 поет помер від невиліковної хвороби в Черкасах. Йому було лише 28 років.

Симоненко залишив по собі величезний літературний і громадський спадок. Його творчість стала символом боротьби за свободу і права українців. Поезія Симоненка продовжує надихати читачів своєю щирістю, мужністю та глибиною.

Його слова:

"Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину" залишаються актуальними для кожного українця.

На честь Симоненка названі вулиці, школи, створені музеї, а його твори є невід'ємною частиною української культури.

В Ісковецький сільській бібліотеці до 90 - річчя з дня народження поета створена викладка-портрет під назвою "Творчість Василя Симоненка: Відображення епохи"

Запрошую жителів сіл Ісківець та Пулинець ознайомитися з творами письменника.