"Блакитна квітка поетичного саду"

(поетичний колаж про Ліну Костенко)

У поетичному саду української літератури зростає особлива квітка – блакитна, тендітна, але сильна своїм духом. Це – Ліна Костенко, символ чистоти слова, глибини думки та нескореного духу.

Її поезія – це весняний вітер, що пробуджує душу. Це грім, що розколює каміння байдужості. Це струмок, що тече крізь віки, омиваючи серця правдою та совістю.

"Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись..."

Її слово ніколи не мовчало. Воно билося, боролося, творило. Костенко не злякалася ані цензури, ані мовчання колег, ані тиску влади. Вона не писала на замовлення, а лише тоді, коли душа веліла.

Її "Маруся Чурай" – це пісня України, що лине через століття. "Берестечко" – це стогін історії, відлуння козацької честі. Її вірші – це її життя, її громадянська позиція, її боротьба за правду.

"Поезія – це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі."

Ліна Костенко – це блакитна квітка, що зросла у жорстоких умовах, але не втратила своєї ніжності. Вона розквітла для нас, щоб ми бачили світ очима поезії, відчували його серцем і не забували: слово – це сила, яка змінює світ.

У філії 11 Ісковецька сільська бібліотека організована викладка літератури присвячена 95-му дню народження видатної української поетеси Ліни Костенко.

Ця викладка є даниною поваги Ліні Костенко, чия творчість продовжує надихати та впливати на сучасне українське суспільство.