"День що змінив Україну"

Дванадцять років тому, у лютому 2014 року, розпочалася сучасна російсько-українська війна — війна за незалежність України.

Саме тоді Російська Федерація розв’язала збройну агресію, окупувавши Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, а згодом — окремі райони Донецької, Луганської та Херсонської областей.

До 24 лютого 2022 року основні події війни з різною інтенсивністю бойових дій точилися на сході нашої держави. Водночас протистояння російській гібридній агресії відбувалося не лише на лінії фронту, а на всій території України — в інформаційному, політичному, економічному та культурному вимірах.

Росія розв’язала проти України загарбницьку війну, спрямовану не тільки на захоплення територій, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності та права на самостійний європейський вибір. Уже з 2014 року спротив агресії став справою всього українського суспільства.

   У філії №11 Ісковецька сільська бібліотека відбулася бесіда, присвячена роковинам початку російсько-української війни. Під час заходу згадували події лютого 2014 року, окупацію Криму, бойові дії на сході України та перехід війни у фазу відкритого повномасштабного вторгнення у 2022 році. Особливу увагу було приділено осмисленню причин і наслідків війни, значенню національної пам’яті та єдності українського народу в умовах тривалої боротьби за незалежність.

    24 лютого 2022 року війна перейшла у фазу відкритого повномасштабного вторгнення. Російське керівництво розраховувало на блискавичне захоплення України, плануючи взяти Київ за 3–5 днів, будучи переконаним, що українці зустрінуть окупантів із «хлібом-сіллю». Проте ці розрахунки виявилися  помилковими.

Українців об’єднав спротив. Територіальна оборона, добровольчі формування, волонтерські організації та звичайні громадяни стали на захист держави. Світ облетіли кадри, як жителі Харківщини й Чернігівщини без зброї зупиняли російську військову техніку; як в окупованих Херсоні, Енергодарі, Мелітополі понад місяць тривали мирні акції протесту під українськими прапорами; як кияни й одесити готували коктейлі Молотова; як цивільні захоплювали ворожу техніку й передавали її Збройним Силам України. Таких прикладів громадянського героїзму — тисячі.

   Війна загартувала й згуртувала українців. Сьогодні нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність. На жаль, Україна має не лише Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо — людей, які віддали життя за свободу Батьківщини.

    Варто усвідомлювати, що рівень загрози залишається високим. Ворог не має наміру зупинятися й не рахується з власними втратами. Тому ми не маємо права дозволити агресору підірвати нашу єдність, готовність і здатність до спротиву.

Героїчний опір українців — це не лише боротьба за фізичне виживання. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності. І щоб вижити, у нас є лише один шлях — перемога.