"Пам'ять крізь часи: Чорнобиль"

   В селі Ісківці біля Ісковецького будинку культури  зібралися ліквідатори, школярі, гості та мешканці громади, щоб разом схилити голови у пам’ять про трагічні події Чорнобильської катастрофа — біль, який і через десятиліття не втрачає своєї гостроти.

   Ведучими заходу стали учні Ісківської класичної гімназії імені Тараса Шевченка. У їхніх словах звучала щира вдячність і глибока шана тим, хто 40 років тому став на захист життя, коли з нашого села 26 відважних чоловіків вирушили назустріч небезпеці, не вагаючись ні на мить.

   Дитячі руки несли символічні дзвоники пам’яті — тихий передзвін яких ніби лунав крізь роки, нагадуючи про ціну людського подвигу. Ліквідатори запалили свічку пам’яті — як вогник нашої вдячності, що ніколи не згасне. 

   Із проникливими словами звернувся до присутніх староста Вищебулатецького старостинського округу Володимир Звержинський, наголосивши, що пам’ять про героїв — це наш моральний обов’язок перед минулим і майбутнім.

Хвилина мовчання об’єднала всіх у спільному болю й глибокій повазі до тих, хто ціною власного здоров’я і життя зупинив невидимого ворога.

 До пам’ятної стели ліквідаторам аварії на ЧАЕС лягли живі квіти  — як символ вдячності, скорботи й вічної пам’яті.

   Після цього учасники заходу завітали на годину пам’яті до філії №11 Ісковецька сільської бібліотеки. Тут зустріч набула особливого тепла й щирості: ліквідатори Іван Дерновий і Григорій Яцюк поділилися своїми спогадами, пережитим болем і правдою тих днів, які назавжди залишили слід у їхніх долях. Їхні розповіді звучали тихо, але торкалися найглибших струн душі.

    Бібліотекар щиро подякувала гостям за відвертість, за збережену пам’ять і за урок мужності, який вони передали молодому поколінню, та запросила всіх до теплого спілкування за солодким столом.

    Минають роки, але не згасає пам’ять. Вона живе у серцях, у словах, у вдячності, у тихому світлі свічки…

    Пам'ятаємо. Вшановуємо. Не забуваємо.