До 150-тої річниці від дня народження українського письменника, майстра експресіоністичної новели, громадського діяча та політика. До вашої уваги літературний хронограф "Василь Стефаник в житті і література".

    Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Батько В. Стефаника був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту.

   Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці у 1890 р.

    В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. Університет покинув, бо медицина його не цікавила.

    У 1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник». Свої новели писав  російською, польською та чеською мовами.

    У 1899 у Чернівцях, з’явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка”.

1900 року у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест».

У 1903 В.Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М.Старицьким, П. Мирним. Також був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.

    26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.

   Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918. Він захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини. В перший період творчості написав збірки новел "Синя книжечка", "Камінний хрест", "Дорога", "Моє слово" та інші. У творах письменника немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі. Тому його твори побудовані на монологах та діалогах. Він прагнув, щоб кожне слово у його новелах звучало, як згусток людського болю, повноголосо. Його твори глибоколіричні, що порівнює їх із народною піснею.

   7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом письменника.