"Козацька слава не поляже, а за себе розкаже"

   14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. Водночас у цей день відзначається День українського козацтва, а віднедавна й День захисника України.

  Це свято – данина всім козакам, які зробили величезний внесок у формування української народності та досягнення Україною своєї незалежності. Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність рідної держави, свято вшанування козацької доблесті та звитяги.

   Щоб пригадати  мужність,  велич та славні традиції козаків,  у Ісковецьку сільську бібліотеку завітали на історичні походеньки постійні читачі бібліотеки. 

   Бібліотекар наголосила  що українських козаків знають у всьому світі. Про них досі пишуть історії, складають пісні. Часи козацтва – це героїчне минуле України, яке так намагаються відтворити.

  Козак означає «вільний воїн». Справді, їх відвазі та волелюбності можна тільки позаздрити. Козаки завжди стояли на обороні рідної землі. Воювали, стерегли кордони, могли пройти і на суші, і на морі. А про їхні славетні походи та бої досі ходять легенди. Як от про видатного гетьмана Богдана Хмельницького. Адже саме йому ми завдячуємо обороні від польських загарбників.

  Козаки були надзвичайно сміливими і не боялись смерті тому на голові залишали лише чуба – який попереджував ворога, що козак не боїться загинути в бою… Серед козаків були – характерники це люди які володіли надзвичайними здібностями. Найвідомішим характерником був Іван Сірко, який наганяв страх на ворогів.

   Козаки жили в куренях на Січі, яку оточував глибокий рів і височезний вал, з дозорними баштами і бійницями для гармат. Жінок на Січі не було. Також на Січі був Майдан для навчання військової вправи, де майбутніх вояків вчили триматися на коні, володіти шаблею та стріляти. На цьому ж Майдані козаки голосували за Гетьмана і карали тих, хто порушив закони Запоріжжя.

  Епоха козаків давно минула. Та дух козацтва досі тече в наших жилах. Тому нашим сучасникам варто не збувати, що «ми, браття, козацького роду».