Історична довідка "Моє село знайоме і  незнайоме".

      Ісківці - село козацьке. За переказами його засновником був запорожець Юсько, якому вдалося вирватися з турецької неволі і прибитися до рідної землі, щоб оселитися на березі річки Сліпорід.

   Перша згадка села Ісківці відбулась в 1602 році, у реєстрі населених пунктів, які належали князям Вишневецьким. В лютому 1627 року поблизу села Юсківець, за дозволом князя Костянтина Вишневецького, було засновано чоловічу Юсківську Сліпородську пустинь, де було споруджено церкви Успіння пресвятої Богородиці та св. Миколая".

      В роки Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648—1654 рр.), Ісківці могли приймати в складі Лукімської сотні Лубенського козацького полку, під керівництвом сотників Семена Проскуренка, Олексія Бутенка, Андрія Яковлева та Михайла Постомського.

     На початку XVIII ст. погіршилося й становище ісківських козаків, землі і майно яких намагається  захопити козацька старшина. 24 квітня 1722 року лубенський полковник Андрій Марковий „надав село на ранг“ Лукомському сотникові Мартину Кодинцю. На той час у Ісківцях налічувалось 44 козацьких двори.

В середні XIX ст. Ісківці були великим селом, у якому проживало близько 2500 мешканців: козаків, селян-власників та дворових людей панів Асауленка, Косинських, Славинських, які були кріпаками.

     В 1843 році до села вперше приїхав Тарас Григорович Шевченко, коли прибув в гості до місцевого поміщика-письменника і етнографа Олександра Афанасьєва-Чужбинського. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СРСР. Село окремо згадується в документах окупаційної влади 1933 року.

   Зараз в нашому населеному пункті є велика школа, дитячий садок, амбулаторія, сільський клуб, магазини ,бібліотеки, автосполучення, газ, світло, вода, асфальтовані дороги, інтернет. Тож запрошуємо усіх внутрішньо переселених осіб в наше мальовниче село.

Герб і прапор села Ісківці.